Урок. УКРАЇНА В ПЕРІОД ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ

Тема:  Україна в період повоєнної відбудови

КЛАС:  11

Мета:  Схарактеризувати зміни геополітичного становище України на 1945 рік. З’ясувати адміністративно-територіальні зміни України, що відбулися після 2-ї світової війни. Визначити роль УРСР в створенні ООН.

Прищеплювати навички систематизації та аналізу матеріалу,   що вивчається.

Виховувати інтерес до вітчизняної історії та повагу до неї.

Тип уроку: урок-вивчення нових знань.

Обладнання: тематична карта, підручник, презентація.

Основні поняття: ООН, геополітичне становище.

Основні дати: 26 квітня 1945р. – конференція в Сан-Франциско, на     якій Україна увійшла до складу ООН як член-засновник. 1948-1949рр.- УРСР не постійний член Ради безпеки ООН.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів.

Вчитель оголошує тему та мету уроку, визначає основні завдання уроку та основні вміння і навички, якими учні повинні оволодіти до кінця уроку.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу:

1. Адміністративно-територіальні зміни.

Розповідь учителя . (Супроводжується ілюстративним матеріалом у формі презентації).

Питання про західний кордон СРСР, а відповідно й України, го­стро постало під час завершальних операцій Другої світової війни в Європі. Воно активно обговорювалося під час Тегеранської (1943), Ялтинської (1945 р.) та Потсдамської (1945) конференцій лідерами держав антигітлерівської коаліції.

Остаточно обриси повоєнних кордонів УРСР сформувалися у процесі україно-польського, україно-чехословацького, україно-румунського територіальних розмежувань та юридичного закріплення західноукраїнських земель, що увійшли до складу УРСР протягом 1939—1945 рр.

Особливо складним й тривалим було врегулювання територіальних питань з Польщею та ЧСР. На цей процес значно впливало міжна­родне становище, зокрема прагнення СРСР закріпитися у Східній Європі.

Першим кроком на шляху україно-польського територіального розмежування стала Люблінська угода між урядом УРСР і поль­ським Тимчасовим Комітетом Національного Визволення від 9 вересня 1944 р. Відповідно до цього документа частина спо­конвічних українських земель (частина Підляшшя, Холмщина, Посяння, Лемківщина), де проживало майже 800 тис. українців, передавалася Польщі. У такий спосіб сталінське керівництво на­магалося підтримати польський прорадянський уряд і згладити негативне сприйняття польською громадськістю радянської агресії 1939 р.

Домовленість між СРСР та Польщею було досягнуто 16 серпня 1945 р. під час підписання договору стосовно радянсько-польського державного кордону. Ця угода закріплювала кордон по «лінії Керзона» з відхиленням на схід (тобто на користь Польщі) на 5—8 км, а на окремих ділянках на 17 км (район Немирів—Ялувка) і навіть на ЗО км (район р. Солопія і м. Крилів).

Остаточно процес польсько-українського розмежування завершив­ся 1951 р., коли на прохання Польщі відбувся обмін прикордонними територіями. Унаслідок цього до Львівської області увійшли землі в районі міста Кристополя (згодом перейменованого в Червоноград), до Польщі відійшли території довкола міста Нижні Устрики Дро­гобицької області.

Із наближенням радянських військ до кордонів Чехо-Словаччини постало питання про подальшу долю Карпатської України. У радян­сько-чехословацьких переговорах з емігрантським урядом Е. Бенеша і в договорі про дружбу, взаємодопомогу і післявоєнне співробітни­цтво між ЧСР та СРСР (12 грудня 1943 р.) питання про Карпатську Україну вирішувалося на користь Чехо-Словаччини. № Але зі вступом радянських військ на територію Карпатської Укра­їни ситуація змінилася. Радянське керівництво стало розглядати цей регіон як важливий стратегічний плацдарм для посилення впливу В Центральній та Південно-Східиій Європі. Для досягнення своєї стратегічної мети радянське керівництво використало антифашист­ський та національно-визвольний рух населення краю.

Зі звільненням краю від фашистської окупації вийшли з підпіл­ля Народні комітети, які стали відігравати роль органів місцевого самоврядування, і комуністи, які 19 листопада 1944 р. заснували самостійну Комуністичну партію Закарпатської України. Віднов­лення чехословацької адміністрації гальмувалося. Більша частина краю була включена в зону, на яку поширювалась влада радянської воєнної адміністрації.

У таких умовах 26 листопада 1944 р. в місті Мукачеве було скли­кано з'їзд Народних комітетів. На ньому було схвалено Маніфест про возз'єднання з Радянською Україною, обрано Народну Раду як верховний законодавчий орган влади Закарпатської України і сфор­мовано уряд. Досить швидко було створено всі атрибути державності Закарпатської України  - суд, прокуратуру, збройні сили, органи управління на місцях тощо.

Події в Закарпатті турбували уряд ЧСР. Міністр закордонних справ Я. Масарик відверто заявив, що Закарпаття не буде відданої бо «Росію не можна пускати в Європу». Та хід подій змушував керівників Чехо-Словаччини враховувати нові обставини. Позиція населення Закарпаття була чіткою і послідовною — до України. СРСР, порушуючи попередні угоди, прагнув якнайшвидше вирішити долю Закарпаття на свою користь. Усі спроби уряду ЧСР перенести це питання на обговорення повоєнної міжнародної конференції наражалися на протидію сталінського керівництва. Зрештою уряд ЧСР змушений був поступитися. У червні 1945 р. договір між ЧСР та СРСР юридично закріпив рішення з'їзду в Мукачевому. 22 січ­ня 1946 р. було видано указ Президії Верховної Ради СРСР про утворення в складі УРСР Закарпатської області. Цей акт одночасно ліквідовував без згоди населення Закарпатську Україну як державне  утворення.

Виступаючи 30 червня 1945 р. на.VII сесії Верховної Ради УРСР,-М. Хрущов заявив, що український народ уперше возз'єднався в єдину Українську державу.

Останню крапку у визначенні повоєнних кордонів України було поставлено 10 лютого 1947 р. під час підписання радянсько-румунського договору, за яким визнавалося право УРСР на Північну Буковину, Хотинщину, Ізмаїльщину, тобто юридично закріплювалися кордони, встановлені в червні 1940 р.

Отже, повоєнний процес врегулювання кордонів УРСР відбував­ся методами, притаманними тоталітарним режимам, і в інтересах його стратегічних інтересів, які збіглися з прагненням українців об'єднатися в єдиній державі.

Процес урегулювання територіальних питань мав для України такі наслідки: були остаточно визначені та юридично визнані кордони республіки; територія УРСР збільшилася на 110 км²; відбулися демо­графічні зміни; основну частину українських земель було об'єднано в складі однієї держави.

Об'єднання українських земель, вихід на міжнародну арену зу­мовили зміну державної символіки республіки. У листопаді 1949 р. Президія Верховної Ради УРСР прийняла указ про Державний Герб УРСР, Державний Прапор УРСР, Державний Гімн УРСР. Червоний прапор з написом «УРСР» було замінено двоколірним: верхня части­на, що становила 2/3 ширини полотна, була червоною, а нижня мала світло-блакитний (лазурний) колір. У верхньому лівому куті прапо­ра містилось зображення серпа і молота, а над ними — п'ятикутна зірка. Деяких змін зазнав і герб УРСР. Із 1950 р. було започатко­вано виконання гімну УРСР.

Формування сучасної території України завершилося у 1954 р. Цього року відзначалося 300-річчя Переяславської угоди. Краї­ною прокотилася широка і гнучка пропагандистська кампанія. ЦК КПРС обнародував тринадцять «тез», у яких доводилася не­похитність «вічного союзу» українців з росіянами. Центральною подією ювілейних торжеств стала передача Криму УРСР. 19 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР, мотивуючи своє рішення спільністю економіки, територіальною близькістю та тісними гос­подарськими та культурними зв'язками між Кримом та Україною, прийняла указ «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР». Як зазначалося, акт є «свідченням дружби російського народу».

Але кримський «подарунок» був не таким доброчинним актом, як спочатку здавалося. Приєднання Криму переклало на Україну ряд економічних і політичних проблем. У результаті війни і депортації татар у регіоні панував економічний хаос. До того ж, росіяни, що проживали в Криму (860 тис. осіб) чинили опір будь-яким спробам українізувати життя області. Таким чино,м, в УРСР стала більш помітнішою присутність росіян, що сприяло подальшій русифікації України.

Українські землі в міжнародних договорах

Дата укладення дого­вору; держава, з якою СРСР укладав договір	Результати і наслідки договору
Серпень 1945 p., Поль­ща	• Визнання входження до складу УРСР областей, що відійшли від Польщі у 1939—1940 pp., документ встановлював кордон по «лінії Керзона» з відхиленнями на схід (тобто на користь Польщі) на 5—8 км, а на окремих ділянках — на 17 км (район Немирів — Ялівка) і ЗО км (район р. Солокії і м. Крилува) • Протягом 1945—1948 pp. здійснювався обмін населенням: з України до Польщі виїхало майже 1 млн поляків, з Польщі в Україну — 520 тис. українців • У квітні—травні 1947 р. польський уряд здійснив операцію «Вісла» — насильницьке виселення українців (понад 140 тис. осіб) з українських етнічних земель, які опинилися в складі Польщі • Процес україно-польських територіальних домовленостей завершився 1951 p., коли на прохання Польщі відбувся обмін прикордонними ділянками, у результаті якого до Львівської області відійшли землі в районі м. Кристинополя (перейменованого на Червоноград), а до Польщі відійшли території довкола м. Нижні Устрики Дрогобицької області
Червень 1945 р., Чехо-словаччина	• Визнання факту входження Закарпатської України до складу УРСР, який ліквідовував Закарпатську Україну як державне утворення • Радянське керівництво отримало важливий стратегічний плацдарм для посилення свого впливу в Центральній і Південно-Східній Європі
Лютий 1947 р., Руму­нія	• Відмова Румунії від претензій на Буковину • До УРСР відійшли Північна Буковина, Хотинщина, Ізмаїльщина, тобто юридично закріплювалися кордони, встановлені в червні 1940 р.

2. УРСР – співзасновниця ООН.

Робота з підручником. Опрацювати параграф 12 та документи після нього дати відповідь на запитання:

1.     Чим був зумовлений вихід УРСР на міжнародну арену?

2.     Який головний результат міжнародної діяльності УРСР у повоєнні роки?

ІV. Закріплення нових знань.

1.     На яких конференціях вирішувались територіальні зміни УРСР.

2.     Коли вони відбулися?

3.     Хто представляв делегацію УРСР на конференції в Сан – Франциско?

4.     Учні разом з вчителем формують поняття геополітичне становище.

V. Підбиття підсумків.

Вчитель робить загальний висновок уроку, узагальнює та систематизує новий матеріал, який учні опрацьовували самостійно. Ставить оцінки, оголошує домашнє завдання (опрацювати пар. 12, написати реферат на тему: „Голод 1946-1947рр.”).

Засідання голів урядів трьох союзних держав - СРСР, США і Великої Британії
з приводу кордонів Польщі

6 лютого 1945 р.

Черчилль спрашивает: нельзя ли сейчас обсудить польский вопрос?

Сталин и Рузвельт соглашаются с предложением Черчилля.

Рузвельт заявляет, что Соединенные Штаты находятся далеко от Польши, и он, Рузвельт, попросит двух других участников совещания изложить свои соображения. В Соединенных Штатах Америки проживают 5-6 миллионов лиц польского происхождения. Его,

Рузвельта, позиция, как и позиция основной массы поляков, проживающих в Соединенных Штатах, совпадает с той позицией, которую он изложил в Тегеране. Он, Рузвельт, за линию Керзона. С этим, в сущности, согласно большинство поляков, но поляки, как и китайцы, всегда очень озабочены тем, чтобы "не потерять лицо".

Сталин спрашивает, о каких поляках идет речь: о настоящих или об эмигрантах? Настоящие поляки проживают в Польше.

Рузвельт отвечает, что все поляки хотят получить кое-что, чтобы спасти "свое лицо". Его положение как президента было бы облегчено, если бы Советское правительство дало полякам возможность сохранить "лицо". Было бы хорошо рассмотреть вопрос об уступках полякам на южном участке линии Керзона. Он, Рузвельт, не настаивает на своем предложении, но хочет, чтобы Советское правительство приняло это во внимание...

Он, Рузвельт, думает, что важно создать правительство в Польше, которое будет представлять народные массы страны и получит их поддержку. Возможно, что это будет только временное правительство. Существует много методов создания такого правительства, и неважно, какой метод будет избран. У него, Рузвельта, имеется предложение о том, чтобы создать президентский совет в составе небольшого количества выдающихся поляков. На этот президентский совет будет возложена задача создания временного правительства Польши. Вот единственное предложение, которое он привез с собой из Соединенных Штатов за три тысячи миль. Мы, конечно, добавляет Рузвельт, надеемся, что Польша будет в самых дружественных отношениях с Советским Союзом.

Сталин говорит, что Польша будет находиться в дружественных отношениях не только с Советским Союзом, но и со всеми союзниками.

Рузвельт заявляет, что он хотел бы слышать от маршала Сталина и Черчилля их мнение об его предложении. Разрешение польского вопроса очень помогло бы делу союзников.

Черчилль говорит, что он уполномочен заявить о положительном отношении британского правительства к предложению президента. Черчилль постоянно публично заявлял в парламенте и других местах о намерении британского правительства признать линию Керзона в том виде, как она толкуется Советским правительством, то есть с оставлением Львова у Советского Союза. Его, Черчилля, и Идена много критиковали за это как в парламенте, так и в консервативной партии, но он всегда считал, что после той трагедии, которую перенесла Россия, зашитая себя от германской агрессии, и после тех усилий, которые Россия приложила для освобождения Польши, претензии русских на Львов и на линию Керзона базируются не на силе, а на праве. Черчилль продолжает и сейчас придерживаться этой точки зрения...

Сталин говорит о конкретных вопросах, которые были затронуты в дискуссии и по которым имеются разногласия.

Прежде всего о линии Керзона. Он, Сталин, должен заметить, что линия Керзона придумана не русскими. Авторами линии Керзона являются Керзон, Клемансо и американцы, участвовавшие в Парижской конференции 1919 года. Русских не было на этой конференции. Линия Керзона была принята на базе этнографических данных вопреки воле русских. Ленин не был согласен с этой линией. Он не хотел отдавать Польше Белосток И Белостокскую область, которые в соответствии с линией Керзона должны были отойти к Польше.

Советское правительство уже отступило от позиции Ленина. Что же, вы хотите, чтобы мы были менее русскими, чем Керзон и Клемансо? Этак вы доведете нас до позора. Что скажут украинцы, если мы примем ваше предложение? Они, пожалуй, скажут, что Сталин и Молотов оказались менее надежными защитниками русских и украинцев, чем Керзон и Клемансо. С каким лицом он, Сталин, вернулся бы тогда в Москву? Нет, пусть уж лучше война с немцами продолжится еще немного дольше, но мы должны оказаться в состоянии компенсировать Польшу за счет Германии на западе.

Во время пребывания Миколайчика в Москве¹ он спрашивал Сталина, какую границу Польши на западе признает Советское правительство. Миколайчик был очень обрадован, когда услышал, что западной границей Польши мы признаем линию по реке Нейсе. В порядке разъяснения нужно сказать, что существуют две реки Нейсе: одна из них протекает более к востоку, около Бреславля, а другая - более к западу. Сталин считает, что западная граница Польши должна идти по Западной Нейсе, и он просит Рузвельта и Черчилля поддержать его в этом.

Крымская конференция руководителей трех союзных держав -
СССР, США и Великобритании. 4-11 февраля 1945 г.
- М., 1979. - С.97-98, 100.

---

¹ Прем'єр-міністр польського емігрантського уряду в Лондоні в липні 1943 - листопаді 1944 рр., лідер селянської партії.

Із запису
засідання голів урядів трьох союзних держав СРСР, США і Великої Британії
з приводу кордонів Польщі

7 лютого 1945 р.

Молотов заявляет, что текст советских предложений по польскому вопросу готов и он хотел бы вручить его английской и американской делегациям. Советская делегация вносит следующее предложение:

"1. Считать, что границей Польши на востоке должна быть линия Керзона с отклонением от нее в некоторых районах на 5-8 километров в пользу Польши.

2. Считать, что западная граница Польши должна идти от г.Штеттин (для поляков), далее на юг по р.Одер, а дальше по р.Нейсе (Западной)...

Черчилль указывает на то, что во втором пункте предложений говорится о р.Нейсе. По вопросу о перемещении границы Польши на запад британское правительство хотело бы сделать такую оговорку: Польша должна иметь право взять себе такую территорию, которую она пожелает и которой она сможет управлять. Едва ли было бы целесообразно, чтобы польский гусь был в такой степени начинен немецкими яствами, чтобы он скончался от несварения желудка. Кроме того, в Англии имеются круги, которых пугает мысль о выселении большого количества немцев. Самого Черчилля такая перспектива отнюдь не страшит. Результаты переселения греков и турок после прошлой мировой войны были вполне удовлетворительны.

Сталин говорит, что в тех частях Германии, которые занимает Красная Армия, немецкого населения почти нет.

Черчилль замечает, что это, конечно, облегчает задачу. Кроме того, 6-7 миллионов немцев уже убито, и до конца войны будет еще убито, вероятно, не менее 1-1,5 миллиона.

Сталин отвечает, что цифры Черчилля в общем правильны.

Крымская конференции руководителей трех союзных держав - СССР, США и Великобритании. 4-11 февраля 1945 г.
- М., 1979. - С. 125-127.

Із запису засідання голів урядів трьох союзних держав - СРСР, США і Великої Британії з приводу кордонів Польщі

10 лютого 1945 р.

(Заседание глав трех правительств рассматривает доклад Идена о совещаниях трех министров вечером 9 февраля и утром К) февраля. Доклад Идена обсуждается по отдельным вопросам).

Иден зачитывает текст заявления о Польше, согласованный на совещаниях министров иностранных дел вечером 9 февраля и утром 10 февраля.

Рузвельт заявляет, что он согласен с текстом заявления о Польше, оглашенным Иденом.

Черчилль говорит, что сейчас достигнуто соглашение о восточной границе Польши и имеется договоренность о том, чтобы на западе поляки получили Восточную Пруссию и территорию до Одера. Однако у Черчилля есть сомнения, должны ли поляки иметь границу по реке Нейсе (Западной). Черчилль прибавляет, что он получил телеграмму от военного кабинета, в которой изложены опасения относительно трудностей переселения большого количества людей в Германию.

Рузвельт замечает, что желательно было бы узнать мнение нового польского правительства по поводу западной границы.

Сталин говорит, что в заявлении следовало бы сказать что-либо определенное о границе.

Черчилль считает важным опубликовать сообщение о достигнутом соглашении по вопросу о восточной границе (линия Керзона). Но если при этом ничего не будет сказано о западной границе, то народ сразу же спросит а какова граница Польши на западе? Черчилль полагает, что необходимо учесть мнение самих поляков по вопросу о западной границе и этот вопрос должен быть решен на мирной конференции.

Рузвельт думает, что лучше было бы ничего не говорить о границах Польши, так как этот вопрос еще должен обсуждаться в сенате, и он, Рузвельт, не имеет сейчас полномочий принимать по нему какие-либо решения.

Молотов замечает, что если конференция имеет общее мнение по вопросу о восточной границе Польши, то об этом следовало бы сказать, так как это могло бы успокоить поляков и внести ясность в положение. Вопрос о западной границе Польши можно было бы пока не фиксировать слишком точно. Он предлагает поручить совещанию трех министров иностранных дел рассмотреть вопрос о границах Польши.

Черчилль заявляет, что что-то все-таки должно быть сказано о западной границе. Он думает, что можно найти какую-либо подходящую формулу, поскольку три правительства согласны, что Польша должна получить прирост территории к западу и северу и что при решении этого вопроса мнение польского правительства будет учтено.

Сталин тоже считает необходимым коснуться в решении вопроса о границах Польши.

Рузвельт в принципе соглашается с этим и предлагает поручить трем министрам рассмотреть вопрос и добавить новый абзац о границах к тексту заявления о Польше.

(Конференция принимает это предложение).

Крымская конференция руководителей трех союзных держав - СССР, США и Великобритании. 4-11 февраля 1945 г.
- М., 1979. - С.212-213.